Збереження здоров’я коней є однією з головних задач під час їх утримання та розведення [2].
Ще з прадавніх часів люди вважали коней добрими, сильними і могутніми тваринами, вірними друзями та помічниками [5].
Корисні для людини якості цих тварин були оцінені майже шість тисяч років тому. Тоді й відбулося їх одомашнення. З допомогою коней розвивалося землеробство, культура, завойовувались країни, переселялись народи [2].
Давньогрецькі історики Геродот, Страбон та інші так описували скіфських коней: невисокі, коренасті, швидкі в ході, витривалі в перегонах і бойових походах, легко витримують суворі зими [3].
В усі часи люди спостерігали за поведінкою коней, накопичували та передавали свій досвід іншим поколінням. Так, відносини людини та коня відображені у чудових наскельних малюнках печери Альтаміри в Іспанії [2].
Кінь став найблагороднішим надбанням людства. Князі та королі не уявляли себе без своїх коней. Олександр Македонський навіть на честь улюбленого коня заснував місто [2].
Коні в усі часи були і зараз є свійськими тваринами, які особливо тісно зв’язані з людиною. Отримання задоволення від спілкування з кіньми та верхової їзди можливе лише завдяки знанням їхнього характеру та компетентній оцінці темпераменту цих тварин [2].
Інформацію про стан здоров’я коней надає їхня поведінка [2].
Недостатні знання поведінки коней знижують ефективність збереження здоров’я цих тварин та можуть призвести до травмування людини.
Через це дуже важливо знати основні засоби спілкування (комунікації) коней спеціалістам, які працюють з цими тваринами, та тим, хто їх лікує.
Тому нашим завданням було проведення аналізу окремих засобів комунікації коней з метою використання знань про них у ветеринарній практиці.
Існування окремої тварини чи всього виду залежить зокрема від знаходження в групі собі подібних з обов’язковим використанням певних засобів спілкування. У коней процес спілкування відбувається головним чином за рахунок сприйняття зорових, слухових та нюхових сигналів [1].
Під час спілкування коні застосовують від семидесяти до восьмидесяти різноманітних жестів з використанням вух, носа, очей, всієї голови, шиї, шкіри, хвоста та кінцівок [7]. Засобами вираження емоцій у коней є фиркання, храп, сопіння, мотання головою, удари хвостом, рухи кінцівками та іржання [2].
За поведінкою свого коня господар може зрозуміти його стан (здоровий він чи хворий, збуджений чи пригнічений, повний сили та енергії чи втомлений та інше) [7]. На ці жести повинен звертати увагу і ветеринарний лікар під час проведення огляду тварини.
Ознаками доброго самопочуття коня є його уважний, живий погляд, гра вухами, зацікавлене спостереження за тим, що відбувається в оточуючому середовищі. Про гарне здоров’я коня свідчить також стан його психіки. Так, здоровий кінь є сміливим по відношенню до інших тварин та людей, спокійним під час його чищення, сідловки та ветеринарному обстеженні. В той час як для хворого коня характерним є недостатня уважність, повислі вуха, байдужий погляд [2]. Якщо кінь відчує біль в разі доторкання до певної ділянки тіла, він здригнеться чи зробить різкий вдих [7]. У випадку розвитку гострої болючої кульгавості вуха тварини дуже закладені назад до гриви [6].
Разом з деякими мімічними рухами та рухами окремих частин тіла (голови, кінцівок і хвоста) коні видають різні звуки [4]. Так, іржання може відображати радість або страх, захист чи відданість та прихильність [2].
Пригнічені та хворі коні не іржуть. Якщо кінь відчуває сильний біль, він буде мовчати, в крайньому випадку жалібно стогнати. Дарвін писав: «Кінь мовчки терпить сильний біль, але якщо біль нестерпний, то тварина починає видавати жахливі звуки» [2].
Важливе значення має також вираз очей. Ще Гіпократ казав, що в очах коня відображається блиск його душі. За виразом очей можна визначити, що відчуває тварина: страх, паніку, безпорадність чи радість та довіру, уважність чи байдужість [2].
Таким чином, ми можемо підсумувати, що отримані багатьма дослідниками результати щодо знання поведінки коней та засобів їх спілкування необхідно ширше застосовувати у ветеринарній практиці з метою збереження здоров’я цих корисних та благородних тварин.
Література:
1. Герасимов В.И. Мировой генофонд лошадей и его использование. Монография / В.И. Герасимов, В.Г. Слинько, Е.В. Пронь и др. – Х.: Эспада, 2011. – 472 с.
2. Гервек Г. Психология лошади. Нрав, чувства, поведение / Г. Гервек / Пер. с нем. С.Казанцева. – М.: ООО «АКВАРИУМ ПРИНТ», 2004. – 176 с.
3. Гопка Б.М. Конярство: Підручник / Б.М. Гопка, М.П. Хоменко, П.М. Павленко. - К.: Вища освіта, 2004. - 320 с.
4. Нероденко В. Психология конного спорта / В. Нероденко. – К.: ООО «Имидж Принт», 2009. – 88 с.
5. Шапран В.М. Кінь – помічник господаря / В.М. Шапран., Б.А. Трусов., В.І. Березницький. – П.: Полтавський літератор. - 1997. – 69 с.
6. Шефер М. Язык лошадей. Образ жизни, поведение, формы общения / М. Шефер . – М.: ООО «АКВАРИУМ ПРИНТ», 2004. - 110 с.
7. Blake H. Talking with Horses. A Study of Communication between Man and Horse / H. Blake. – Great Britain: Souvenir Press Limited, 1975.
e-mail: Akademik.93@mail.ru
|
